согревая дыханием

• nachuchać

• pooddychać

* * *

(дуть иногда перемежкой) подувати, подимати, повівати, (слегка) подихати, (о челов.) подмухувати, (дыханием) похук[х]увати (напр., у руки, на гаряче молоко). [А тут і приморозок бере, і московський вітер подима (Свидн.)]. -вает, безл. (несёт) - потягає. [Тут таки добре потягає з вікна]. -вай в самовар, чтобы закипел - подмухуй у самовар, щоб закипів. Срв. Дуть, Подуть.

* * *

1) ( о ветре) повіва́ти, подиха́ти, подува́ти, подму́хувати; подима́ти

2) ( о человеке) подму́хувати; ( обычно согревая) поху́кувати

(начать дуть) подути (подму, -дмеш, -дмемо, -дмете, -дмуть), повіяти, (слегка) подихнути. [Подув (подихнув) холодний вітер з півночи. Майнув (Хо) довгою бородою і повіяв від неї тихий вітрець (Коцюб.). Вітер подме, то повні хати (Ном.)]; (дуть не долго) (о ветре) подути, повіяти, (о челов.) подмухати, (дыханием) похук[х]ати (напр., в руки, на гаряче молоко), (мехами) подимати, подути (міхом). Подуй-ка (мехами) - подимай-но (міхом). Подуй-ка в самовар - подмухай-но в самовар. Срв. Дуть, Подувать.

* * *

1) ( о ветре) пові́яти, поду́ти, повійну́ти, пові́нути и повіну́ти, подихну́ти, дмухну́ти, ду́нути, поду́нути; (безл.: холодом) понести́

2) ( о человеке) поду́ти, подму́хати, ду́нути, дмухну́ти; ( согревая) поху́кати, поху́хати, ху́кнути, ху́хнути